В Україні було не два, а мінімум п’ять «майданів».
У всіх у них були різні приводи – вбивство журналіста, результати президентських виборів, проект податкового кодексу, непідписання угоди про євроасоціацію.
Але причина для всіх була одна – соціальні протиріччя в українському суспільстві.
Жоден з «майданів» не став Революцією.
Тобто, не змінив Систему соціальних, економічних та політичних відносин.
Соціальним та громадянським сподіванням українців не було суджено справдитись 2014-го.
Під час останнього «майдану» до влади в Україні прийшла найбільш реакційна та компрадорська фракція великого капіталу.
Ця стаття була написана понад чотири роки тому.
Йдеться про те, що для визискування українців компрадорський капітал встановив режим з тоталітарними тенденціями.
І що для тоталітарного (не плутати з авторитарним) режиму необхідні тоталітарні рухи.
Роль яких, як інструмент режиму разом з силовими каральними структурами, виконують ультраправі та відверто нацистські угруповання.
Насправді ще півтора роки тому українці проголосували проти такого стану речей.
Але за Зеленського все залишилось як за Порошенка.
Тому стаття й досі актуальна.
