"Країна" поговорила з 17-річним Олександром з Одеси – тим самим, який у Львові співав Цоя на вулиці, через що у нього стався конфлікт із нардепом від "Голосу" Наталією Піпою.
Нардеп дорікнула молодій людині за виконання російськомовних пісень і викликала поліцію, після чого Олександр майже тиждень провів у притулку для неповнолітніх за дрібне хуліганство (за те, що "послав" Піпу). Перепалку з одеським підлітком Піпа зняла на відео та виклала на своїй сторінці у Фейсбуці 2 червня.
Ми зустрічаємось із Олександром біля Одеського оперного театру. З ірокезом та у чорній шкірянці, 17-річний одесит у житті говорить зовсім не так, як на знаменитому відео.
І сьогодні в інтерв'ю "Країні" він уперше коментує цей скандал.
За словами Олександра, того дня у Львові він уперше виступав із гітарою на вулиці. Точніше це був навіть не виступ.
- Чи часто ви співаєте на вулиці?
- Я гітару в руках тримаю не так довго, трохи менше року. Я здебільшого самоучка. Грав та співав хіба що в компанії якихось знайомих. У мене виступів на вулиці ще жодного разу не було, якщо не брати до уваги той випадок у Львові – і те, це не виступ.
– А що це було?
– Я приїхав до Львова на три дні до свого друга Микити – відсвяткувати його день народження. Він там у хостелі працював. Ми вийшли перекурити, сиділи на сходах. Микита тоді відійшов, йому зателефонували по роботі, буквально на п'ять хвилин. Я сидів, акорди перебирав, бринькав на гітарі. Ну і заспівав "Пачку цигарок" - чому ні, подумав. Тут вона (Піпа - Ред. ) проходила повз. І почала до мене докопуватись. Я спершу попросив нормально від мене відстати, сказав, що я по суті нічого не порушую. Вона далі мене діставала, діставала, діставала... Ну, все вже – довела до точки кипіння. Це нормально, кожна людина має свій поріг. Потім – так сталося те, що було на відео. Так, я її послав. Ну тому, що так довести – треба ще вміти. А камеру вона дістала у той момент, коли вже вивела мене.
– Тобто тому відео, яке всі бачили, ще передувала розмова?
- Так, воно зняте не з початку.
- А як довго тривала ця суперечка і про що йшлося?
- Хвилин 5-7. Піпа говорила за російську мову, рашист тощо, ці пісні співають російськомовні… Ну, ці пісні не лише в Росії – і в нас, і в інших країнах їх також співають. Цой поза політикою.
– Цой поза політикою?
– Так. Він помер ще до розпаду Союзу, до утворення Російської Федерації. Тому він жодного відношення до Росії не має. Він взагалі був проти війни. Його творчість – про внутрішні переживання людей, котрі були обмежені тим часом. Цой – це музика на віки. Його пісні актуальні завжди, до будь-якого покоління – старшого, молодшого – тому що він насамперед співав про людей. Та енергія, яку він випромінює, навіть після смерті… Недарма кажуть, що Цой живий. 33 роки його немає у фізичному плані, але сам по собі він живий, він живе у своїй творчості. Тобто людина стала, по суті, безсмертною. І символом переживань свого часу. Він став епохою.
– Чому ви співаєте саме Цоя?
– Свобода. Свобода слова, свобода дій. Щоб ти міг висловити свої погляди.
- Що було після вашої суперечки з Піпою?
- Вона викликала поліцію, приїхала поліція. Нас із Микитою відвезли до відділення, ми написали пояснювальну – свідчення дали, що сталося. Написали зізнання – так-то так, я це зробив, перепрошую дуже сильно. Потім Микиту відпустили, бо він повнолітній. Мене типу не могли відпустити через те, що я неповнолітній, хоча у 16 років уже люди мчать повноцінну кримінальну відповідальність. По суті, я мав право просто заплатити штраф за дрібне хуліганство, щоб мене відпустили, але ні. Вони взяли мене, запакували, до притулку відвезли. Мати була тут у Одесі. За станом здоров'я вона не могла за мною приїхати до Львова. І поки мати не зробила необхідні документи разом із ще кількома людьми та адвокатами, мене не відпускали.
– Як ваша мати переживала те, що відбувалося?
— Збожеволіла. Спершу голову мені хотіла відірвати. Потім підтримала зі словами "Цой теж йшов проти всього цього диктату". Ось так.
- Чи правда, що Піпа чинила тиск на керівництво притулку, щоб вас там тримали?
- Так це правда. За словами деяких людей із притулку, якби не вона, мене могли б відпустити швидше та менш важко.
– Скільки часу ви провели там?
- Трохи менше тижня.
– Яка була ситуація у притулку?
– Скоріше як у ізоляторі. Нас там було троє хлопців, з деякими я навіть потоваришував. А Микита приніс мені гітару, я і там примудрився зіграти.
– І Цоя співали?
- Ясен-червоний. "Стук", "Червоно-жовті дні", найбанальніше - "Пачку цигарок", бо всі поспіль просили її.
– Ви виконуєте лише російськомовні пісні чи українськомовні у вас теж є у репертуарі?
– Українська мова гарна, але з мінусів – я не знаю таких виконавців зараз, які б мене зачепили. Єдиний виняток – це Скрябін. Я з ним тільки поверхово ознайомлений, але це виправлятиму.
- Повертаючись до конфлікту з Піпою. Чи стикалися ви раніше з такою реакцією на виконання пісень російською мовою?
– Ні. В Одесі принаймні ніхто на це не скаржиться, до російськомовних пісень тут лояльно ставляться. Та й закон не забороняє публічно виконувати пісні Цоя в Україні, нещодавно за Мінкулу це роз'яснили.
– Як ви ставитеся до виконання пісень російською мовою, чи бачите ви у цьому щось крамольне?
- Ні не бачу. Вбиває насамперед не мову, а людина. Мова – це трохи більше, ніж спосіб висловлювання.
– Чи плануєте ви подавати позов проти Піпи – за зйомку та викладене без дозволу відео з вами?
– Ні. Мене це не цікавить. Ну було і було – все.
- Після цієї історії чи зіткнулися ви з хейтом, булінгом, погрозами?
- Максимум у коментах, але дуже мало. Поки що наживо мені ніхто не висловлював.
– До речі, ви бачили, що у ТікТоці був тренд на вашу підтримку?
– Бачив, і всім я висловив подяку за підтримку.
– Вас здивувала така реакція?
- Я взагалі не очікував, що весь цей ажіотаж підніметься. Але, мабуть, людей це вже все завагало. Якщо зараз заборонять, припустимо, слухати Цоя, то незабаром людям, які спокійно виросли на якихось своїх уявленнях, просто перекриють кисень. Простіше кажучи люди бояться за свою свободу. Люди хочуть свою свободу відстоювати – свободу думки, правничий та слова. Тобто вони хочуть протидіяти будь-якій спробі обмежувати людей.
– На ґрунті раптової популярності чи плануєте ви давати концерти, можливо, випускати альбом?
– У всіх містах, де на нас чекають, ми даватимемо вуличні концерти або виступатимемо в будь-яких приміщеннях. Плануємо приїхати у Дніпро, Київ, Вінницю, Миколаїв, Харків.
– А до Львова?
- Теж повернемося, але вже за трохи іншого розкладу.
– Коли плануєте тур?
– Ми готуємо альбом авторських пісень. Просто потрібен час і люди. Бо поки що нас у групі лише двоє – я і Микита. Ще потрібен стартовий капітал - обладнання, витрати на дорогу, оренду і все інше. Ця слава має і зворотний бік: люди більше дізнаються про нас, просять пісень, це відповідальність. Хочеться виправдати їхні очікування. Тому я вдома від зошита з ручкою та від гітари не відкриваюсь. І шукаю нову роботу.
– Ваші авторські пісні вже можна послухати?
– Поки що вони існують лише у демо-версії. За стилем це панк-рок, суто одеська група. Ми збираємося відродити панк-рок, бо він згасає від часів Цоя, "Сектора газу", "Чорного Обеліска". Ми хочемо наблизитись до рівня цих виконавців.