Друга і реальна спроба закрити популярний телеканал «Наш». Перша – датована лютим 2021 року, коли РНБО приймала рішення закрити ZIK, «112 Україна», NewsОne. Серед них планували прикінчити і «Наш». Але на той час ще сильний Аваков заступився. За моєю інформацією, він звернув увагу на те, що сам Мураєв перебуває під російськими санкціями, і тому застосовувати їх до нього та відбирати власність нелогічно.
Через губу дослухалися.
Після відставки Авакова на черзі, за логікою подій, на вихід Кличко, а за ним – Разумков. Зачищають усіх можливих конкурентів на президентську булаву. У Кличка важливо відібрати посаду голови КДМА, у Разумкова – місце спікера Верховної Ради. Мета одна – обмежити ресурсну базу у вищезазначених осіб.
Не таємниця, що Мураєва розглядають як одного із учасників президентської гонки, тому вирішили на всяк випадок і його прибрати. Він не депутат. За ним не стоїть жоден олігарх. Продати свій канал він відмовився. Якраз і влучили час влупити по Мураєву, забравши ліцензію на телетрансляцію.
Розпалювання національної і релігійної ворожнечі під час прямого ефіру колишнім нардепом Симоненком – це всього лише привід. Якщо Нацрада з питань телебачення і радіомовлення так вважає, подавайте на відомого комуніста в суд, при чому тут «Наш».
Одначе позов підготовлений до суду саме на телеканал.
Апріорі за чинним національним і європейським законодавством «Наш» не несе жодної відповідальності за висловлювання гостей в прямій телетрансляції.
Не здивуюся, якщо позов Національної ради з питань телебачення і радіомовлення про відключення каналу «Наш» від глядацької аудиторії суд задовольнить.
Корумповані та залежні від ОП судді приймають за його вказівками будь-які неправосудні рішення. Прикладів більш ніж достатньо.
Оскільки Зеленський мовчить в цій ситуації як риба, висловлю припущення: замовником вбивства цього телеканалу може бути саме гарант прав і свобод людини та громадянина. А в реаліях – злісний його порушник.
Ау, Володимире Олександровичу?! Стаття 15 Конституції України прямо наголошує: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена…».
