У неділю відбудуться президентські вибори в Молдові, а також референдум щодо внесення змін до Конституції країни щодо незмінності курсу на інтеграцію до ЄС.
У виборах бере участь і президент Майя Санду.
До неї у молдаван багато претензій (здебільшого соціально-економічного характеру), має високий антирейтинг. Крім того, її не люблять проросійськи налаштовані виборці. Таких хоч і менше за тих, хто підтримує євроінтеграцію, проте чимало. За опитуваннями щодо майбутнього референдуму, 55% підтримають курс у ЄС, але майже 35% проголосують проти.
Однак при цьому більшість молдаван хочуть зберегти добрі відносини з РФ і дружити і з Москвою, і із Заходом, і з Україною. Також багато хто побоюється війни в Молдові, враховуючи існування невизнаного Придністров'я, фактично керованого РФ. І це також спонукає значну частину молдаван виступати проти будь-яких радикальних антиросійських дій, які могли б спровокувати поновлення конфлікту.
На цьому фоні суперники президента могли б провести свою скоординовану гру, щоб завдати Санді поразки, але цього не сталося. Опозиція не змогла об'єднатися та йде на вибори не просто різними, а ворожими один одному колонами. Крім того, антирейтинг у опозиціонерів не нижчий, а найчастіше й вищий, ніж у Санду.
Тому вона впевнено лідирує в гонці і питання не в тому, чи переможе чинний президент, а в тому — чи переможе вона у першому чи другому турі. І це питання відіграє серйозну роль у молдавських політраскладах.
Нині рейтинг Санду близько 35% і за рахунок консолідації виборців має шанси перемогти і в першому турі. Хоча це далеко не факт.
Якщо ж буде другий тур виборів, такий варіант для Санду може мати важкі політичні наслідки.
По-перше, є хай і дуже невеликий, але шанс, що через свій антирейтинг вона програє другий тур.
По-друге, якщо Санду переможе у другому турі, то той, хто з нею там боротиметься, отримає можливість консолідувати навколо себе різношерсту опозицію, що буде для президента поганою новиною з урахуванням того, що наступного року у Молдові мають відбутися парламентські вибори. А у парламенту, який призначає прем'єр-міністра та уряд, у країні більше влади, ніж у президента. А тому на виборах наступного року і зважиться, в основному, хто керуватиме Молдовою. Тобто нинішні вибори президента це, по суті, лише репетиція перед головною політичною битвою за парламент.
Перспективи партії Санду PAS зберегти свою нинішню більшість у парламенті і так не дуже райдужні. А якщо в опозиції з'явиться новий лідер, то вони ще більше погіршаться. Тим більше що "в запасі" є ще й популярний мер Кишинева, колишній соціаліст Іон Чабан. Він у виборах президента не бере участі, але на вибори парламенту швидше за все піде. І може зібрати чимало голосів, у тому числі відібравши їх і у президентської партії PAS.
Хто зараз змагається із Санду?
Серед опозиції найвищий рейтинг колишнього генпрокурора Олександра Стояногло, який йде від соціалістичної партії. Лідер соціалістів — екс-президент Ігор Додон цього разу у виборах не бере участі, оскільки має чималий антирейтинг. Стояногло ж позиціонують як "борця з корумпованою елітою", як "молдавського комісара Каттані". До того ж він не має іміджу жорстко проросійського політика, як у Додона.
За національністю Стояногло гагауз. В Україні він відомий за коментарями щодо справи про викрадення судді Чауса, в якій він звинуватив українські спецслужби.
При цьому Стояногло, за даними соціологів, має трохи більше 10%.
На третьому місці йде давній противник Додона та соціалістів, колишній мер міста Бєльці Ренато Вусатий. На четвертому – колишня глава Гагаузії Ірина Влах, яка може відібрати у Стояногло частину голосів гагаузів.
Тому завдання виходу до другого туру для екс-генпрокрурора буде непростим завданням.
Незважаючи на те, що Санду позиціонує вибори як боротьбу проросійських та проєвропейських сил, на яких вона представляє останні, насправді вибір дещо інший.
Як писалося вище, проросійські настрої не переважають серед більшості населення. І взагалі важко уявити ситуацію, за якої влада Молдови, затиснутої між членом НАТО Румунією та Україною могла б проводити відверто проросійську політику.
Тому вибір стоїть між жорстко прозахідним та проукраїнським курсом Майї Санду та помірно-нейтральною позицією на кшталт прем'єра Словаччини Фіцо чи "Грузинської мрії". Тобто коли влада Молдови декларує проєвропейський курс, але при цьому заявляє, що їхня головна мета — "зберігати мир у Молдові", а тому вона утримується від різких випадів на адресу РФ і Придністров'я, а також закликає до якнайшвидшого припинення вогню в Україні.
Власне, таку лінію могла б вести гіпотетична коаліція соціалістів та партії Чабана, якби вони на двох могли б узяти більшість на парламентських виборах наступного року.
У той же час ситуація на опозиційному і, особливо, проросійському полі ускладнюється серйозним розколом.
Найрейтинговіша партія на ньому – соціалісти Додона-Стояногло, які хоч останнім часом і намагаються позбутися іміджу "промосковської політсили", але загалом виступають проти різких кроків Придністров'ям та РФ, за нормалізацію економічних та інших зв'язків з Росією і загалом, За збереження добрих з нею відносин.
Але найбільшою підтримкою Росії при цьому користується політик і бізнесмен, чоловік співачки Жасмін Ілан Шор, у якого з соціалістами відносини напружені.
У масштабах усієї країни має мізерний рейтинг і величезний шлейф корупційних скандалів. Водночас, кандидат від партії Шора Олена Гуцул минулого року стала головою Гагаузії.
На вибори президента ні Шор, ні його представники не були допущені.
Якщо Стояногло зуміє вийти у другий тур, то соціалісти матимуть шанс зміцнити своє становище як провідної опозиційної сили країни та Москві з ними так чи інакше доведеться працювати. Тим більше, що Шора, зважаючи на все, молдавська влада вирішила взагалі виключити з легального політичного життя і, не виключено, що жодна з пов'язаних з ним партій не буде допущена до парламентських виборів.
Перемога Санду в першому турі полегшить для неї завдання у той чи інший спосіб зберегти контроль над парламентом, однак, сама по собі, її виконання ще не гарантує. Все одно вибори наступного року для неї будуть важкими, а новою "точкою збирання" опозиції може стати мер Кишинева Іон Чабан.