Аналізуємо підсумки 975 дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Наприкінці тижня різко загострилася ситуація відразу на кількох ділянках фронту.
По-перше, навколо міста Селидове. Російські війська прорвалися до села Вишневого на захід від міста, перерізали частину комунікацій, що йдуть звідти, а також поставили під прямий обстріл дорогу на Покровськ. Селидово опинилося під загрозою оточення.
Паралельно росіяни наступали всередині міста, захопивши, як підтвердили вже й українські військові, головний урепрайон ЗСУ у Селидовому – квартали з висотними будинками.
Російські паблики стверджують, що на даний момент армія РФ контролює більшу частину міста за винятком західної частини, при цьому звідти українські війська вже виходять.
Українські джерела виведення військ із Селидового не підтверджують. Але військові ЗСУ визнають, що ситуація у місті дуже важка і українським підрозділам довелося відійти до західної частини міста. Нардеп Мар'яна Безуглая заявляє, що "місто вже практично захоплене росіянами".
.jpg)
Південніше російські війська, зважаючи на все, захопили місто Гірник, сусідню з ним Ізмайлівку і розпочали штурм Курахівки - населеного пункту на південь від Гірника і на північний схід від Курахового. Це підтверджують і українські військові.
Одночасно росіяни намагаються пробитися до Курахового з півночі - для чого активно штурмують Новоселидівку та Новомитрівку, де також мали просування. Це потенційно створює загрозу оточенню гарнізону ЗСУ у Курахівці.
Також почався великий наступ РФ на південно-донбаському фронті.
Росіяни з боку Золотої Ниви здійснили 7-кілометровий кидок на Шахтарське та закріпилися там. Далі вони атакували трохи на схід - село Новоукраїнка, просунувшись майже на чотири кілометри.
На північ від Вугледару росіяни увійшли до Богоявленки (росіяни стверджують, що вже захопили її, хоча ЗСУ цього не підтверджують), а на захід від Великої Новосілки захопили Левадне (Врем'ївський виступ, Запорізька область), заявляє паблік Deep State. Також просування у Левадному підтвердили офіційно у Силах оборони Півдня.
Сумарно по всіх трьох ділянках росіяни наступають на південно-донецькому фронті завширшки 20-25 кілометрів.
Раніше ми аналізували, що наступ РФ з півдня при одночасних ударах з півночі може становити загрозу для всіх сил ЗСУ на південний захід від Донецька, і особливо для Курахового. Рух з боку Великої Новосілки на північ (так само як і зустрічний рух від Селідова на південь), мабуть, і ставить за мету перерізати українські комунікації на захід від Курахового. І або змусити частини ЗСУ відступити до кордонів Донецької області, або оточити їх.
Тобто, цього тижня російські атаки на Донеччині різко посилилися, а просування армії РФ значно прискорилося. Що говорить про наростаючу кризу для ЗСУ в районах від Селидово до Великої Новосілки.
Військовий аналітик газети Bild Юліан Ріпке вважає, що фронт ЗСУ на півдні Донецької області "розвалюється".
"На півдні Донецької області розвалюється фронт. У регіональному масштабі йдеться про втрату від 2 до 5 кілометрів на день. За таких темпів Росії ще знадобиться шість місяців, щоб дістатися Дніпровської області", - написав він у Х.
Рєпке повідомляє, що за останні три дні російська армія захопила вісім населених пунктів - Богоявленку, Катеринівку, Ізмайлівку, Олександропіль, Горник, Селідове, Шахтарське та Вишневе. У ситуації він закидає західним союзникам, які надсилають мало зброї.
"Можна визнати, що наша нинішня "підтримка" призводить до того, що Україна програє цю війну на наших очах і що українське керівництво не може знайти жодних засобів або способів зупинити наступ Росії", - пише Репке, пропонуючи НАТО зняти всі обмеження на удари по Росії і почати збивати російські ракети над Україною силами ППО НАТО (нагадаємо, що країни Заходу і те, й інше робити відмовляються).
При цьому серед українських військових та експертів є й інша точка зору на причини масових відступів - що проблема у нестачі особового складу, і багато позицій просто нікому утримувати. Зброї ж та снарядів відносно вистачає.
Побічно версію №2 підтверджує різке посилення набору в армію в Україні, зупинення процесу бронювання, кримінальні справи на МСЕК та розмови про нове зниження мобілізаційного віку (чого, за даними української влади, вимагають західні партнери). А також нові облави на адмінів телеграм-каналів, які повідомляли про патрулі ТЦК (нещодавно СБУ повідомила про затримання одразу 19 осіб).
Військові перспективи
Українське керівництво озвучило свої погляди на закінчення війни. Їх висловив голова офісу президента Андрій Єрмак дав інтерв'ю італійській газеті Corriere Della Sera.
Судячи з його слів, Україна готова до переговорів з Росією вже не після виходу її військ на кордони 1991 року, як було записано раніше у формулі Зеленського. А вже у разі відступу РФ на межі 2022 року – тобто до повномасштабного вторгнення.
"Щоб розпочати переговори, потрібно повернутися до ситуації, яка була до повномасштабного вторгнення РФ. Потім ми поговоримо про те, як повернути наш суверенітет до кордонів 1991 року", - заявив голова ВП.
Втім, у нинішній ситуації, коли російська армія володіє ініціативою на полі бою і настає, ймовірність того, що РФ погодиться відвести війська на лінію 2022 року приблизно така ж як і ймовірність того, що вона виведе свої війська на кордони 1991 року. Тобто близька до нуля. Теоретично, можливо, Кремль буде готовий вести переговори про зупинення війни по лінії фронту (особливо якщо до цього активно спонукатимуть Москву країни Глобального півдня). Однак такий варіант, судячи з інтерв'ю Єрмака, Київ відкидає одразу, заявляючи, що не готовий йти на жодні територіальні поступки.
Тому за таких підходів перспективи переговорів про закінчення війни виглядають вкрай туманними.
Нагадаємо, раніше президент Зеленський та сам Єрмак допускали переговори з Росією у рамках другого саміту світу, який планували провести у листопаді.
Але нині глава Офісу президента дав зрозуміти, що саміт відкладається. "Ми будемо готові провести міжнародну конференцію, коли відчуємо себе сильними та підтримуваними також глобальним Півднем для переговорів з Росією", - сказав Єрмак. На уточнююче питання журналіста чи це означає, що конференцію перенесено наступного року, він відповів так: "ми не знаємо, ми зробимо це, коли будуть умови, сподіваюся, якнайшвидше".
Коментуючи можливість приходу до влади в США Дональда Трампа, Єрмак заявив, що "ми не боїмося перемоги Трампа". "Ми повернулися зі США з упевненістю, що жоден із кандидатів не бажає дозволити Путіну перемогти і військова підтримка України продовжуватиметься", - додав він.
При цьому у людей, які раніше працювали з Трампом, коли він був президентом США, інша думка щодо цього. Вони вважають, що республіканець підтримає закінчення війни по лінії фронту, переговори з Путіним та відмова від вступу України до НАТО.
Про це газеті New York Times розповіли експерти із зовнішньої політики Республіканської партії - Роберт О'Брайєн, який обіймав посаду радника Трампа з національної безпеки, та Елбрідж Колбі, колишній заступник помічника міністра оборони при Трампі.
Колбі заявив, що Трамп виступає проти "зовнішньополітичної зарозумілості після холодної війни". Він готовий "зважати на своїх суперників і бути готовими до переговорів з ними", а також діяти на основі "гнучкості та прагматизму", на відміну від нинішньої американської адміністрації.
Колбі заявив, що за адміністрації Трампа, на його думку, Україну не повинні приймати до НАТО. Також з Росією "має бути правдоподібна домовленість, яка дозволить уникнути війни" із Заходом загалом.
О'Брайєн каже, що Трамп не піде на військову ескалацію, але він може "піти на економічну ескалацію та стимулювати їх до досягнення рішення".
"Я ввів би масштабні санкції - не символічні санкції - наклав би повні санкції на Центральний банк Російської Федерації, наклав би вторинні санкції на китайські компанії, які ведуть бізнес з Росією, скоротив би прибуток, який отримують Путін і олігархи. Це може призвести їх до тому, що вони сядуть за стіл переговорів із українцями у дусі доброї волі.
Колбі також вважає, що військового рішення щодо України в США не буде, тому що "українці стикаються з дуже серйозними проблемами з робочою силою, нестачею боєприпасів, яка не має нічого спільного лише з силою волі, але пов'язана з виробничими потужностями західного світу".
"І зрештою, ви, мабуть, укласти перемир'я десь уздовж лінії зіткнення, на лінії фронту, тому що саме так закінчуються війни, подібні до цієї", - додав Колбі.
Про Брайєн при цьому вважає, що потрібно перекласти тягар подальшого озброєння Києва на європейців:
"Одна тільки Німеччина має більшу економіку, ніж Росія. Німеччина могла б, по суті, поодинці вирішити російську загрозу із застосуванням звичайних озброєнь. У 1988 році Західна Німеччина могла виставити на поле бою 12 діючих дивізій", - додав він.
Зазначимо, що співзвучні цим оцінкам думки висловив днями кандидат у віце-президенти при Трампі Джей Ді Венс. За його словами, Україна має відмовитись від своїх територій, щоб закінчити війну з Росією. "Українцям доведеться ухвалити це рішення... Вони вже надто виснажені", – заявив Венс в ефірі телеканалу News Nation.
За його словами, такі ідеї вже прослизають у розмовах з українськими чиновниками, особливо приватними. "Вони починають говорити про це зараз. Вони кажуть, що це не може продовжуватися вічно. У них немає людей, у них немає зброї, у них немає грошей", – додав Венс.
Кандидат у віце-президенти заявив, що роль США полягає в тому, щоб спитати Росію та Україну, що їм потрібно, щоб потім "нав'язати справжню дипломатію".
Іншими словами, найближчий соратник Трампа з питань передвиборної боротьби по суті підтвердив, що республіканець не планує продовжувати військову підтримку Києва в її нинішній парадигмі. І активно нав'язуватиме обом сторонам закінчення війни з фіксацією поточної лінії фронту.
Що показали вибори у Грузії
Вчора у Грузії відбулися парламентські вибори. На них, за даними грузинського ЦВК, перемогла правляча партія "Грузинська мрія". Вона набрала 54,2% голосів, що дозволить їй сформувати уряд. Чотири опозиційні партії у сумі набирають 37,33%.
Грузинська опозиція не визнає ці результати виборів, називаючи їх сфальшованими, і готує акції протесту. Вона вважає, що "Мрія" взяла 40-45% голосів. Президент Грузії Саломе Зурабішвілі - фігура, яка виступає проти "Мрії", але не має значних владних повноважень - також заявила, що на виборах перемогли опозиційні сили.
Втім, поки що немає переконливих даних про те, що грузинські вибори були масштабно сфальсифіковані. Грузинську владу в цьому також поки що ніхто не звинувачував на Заході.
До речі, на виборчих дільницях у Грузії замість урн використовуються спеціальні машини, які зовні схожі на принтер.
Заповнений бюлетень люди засовували до машини, яка моментально його сканувала та визначала за кого віддано голос. Після завершення виборів машина видавала схожий на касовий чек список партій із результатами голосування на даному апараті.
Ця система ускладнює махінації при підрахунку голосів, що є одним із аргументів влади проти звинувачень у фальсифікації виборів, які висуває опозиція.
При цьому опозиціонери кажуть, що порушення були у вигляді перешкоджання спостерігачам стежити за перебігом голосування та ідентифікувати виборців. А представник Bellingcat Христо Грозєв пише про "вплив російських спецслужб на грузинську ЦВК".
Але, повторимося, поки спостерігачі та влада інших країн не звинувачувала Тбілісі у підтасовуванні виборів. Звіт ОБСЄ про парламентські вибори в Грузії хоч і витриманий у критичному тоні, але не містить відомостей про "масштабні фальсифікації", про які заявляє грузинська опозиція.
У документі йдеться, що "виборцям було запропоновано вибір між 18 списками кандидатів, а кандидати могли загалом вільно вести агітацію". Також мала місце "активна участь виборців, активна присутність спостерігачів від громадян і партій та багата різноманітність голосів".
Спостерігачі також "визнали правову базу адекватною для проведення демократичних виборів".
Але наголошується, що були повідомлення про залякування виборців, а також тиск на членів виборчих комісій. Також були випадки нападів на виборчих дільницях.
Спостерігачі кажуть, що на атмосферу перед виборами негативно вплинув ухвалений грузинською владою закон про іноагентів, який "стигматизував" представників опозиції. Також негативний відбиток наклав "дисбаланс фінансових ресурсів" між владою та опозицією та "розкольницька атмосфера кампанії".
"Хоча кампанія надала виборцям широкий вибір напередодні парламентських виборів у Грузії, але цього недостатньо для того, щоб привести вибори у відповідність до міжнародних демократичних принципів", - сказав Еоган Мерфі, який очолював місію спостерігачів БДІПЛ.
Також у звіті йдеться про "відступ від демократії у Грузії". Але йдеться це не в контексті голосування, а стосовно політики "Грузинської мрії" в цілому.
Що означають підсумки виборів у Грузії та які будуть наслідки?
Отже, опозиція не визнає результатів виборів і заявляє про підготовку акцій протесту.
Проте слід зазначити, що за більш ніж десятирічне правління "Грузинської мрії" акції протесту в Тбілісі були неодноразово. У тому числі після виборів. Проте похитнути владу "Мрії" вони не змогли.
Усі акції проходили за одним і тим самим сценарієм – спочатку масовий "накат" протестувальників, багатолюдні мітинги, спроби захопити держустанови. Влада відповідала застосуванням сили при спробах опозиції прорватися в урядові будівлі та до парламенту. І на поступки не йшли. І акції, через те, що жодного ефекту вони не давали, поступово сходили нанівець.
Судячи з усього, у Іванішвілі готуються діяти за таким самим сценарієм і зараз. Можливо навіть жорсткіше, оскільки колишнього гальма у вигляді побоювань негативної реакції ЄС та США грузинська влада вже не має. Те, що "Грузинська мрія" ухвалила закон про іноагентів, незважаючи на загрозливі заяви Заходу показують, що Іванішвілі готовий до введення проти себе та членів своєї команди західних санкцій. І його це не зупиняє.
Але питання в тому, чи діятиме за тим самим сценарієм, що зазвичай опозиція? Або вона спробує радикалізувати протест і зробити його багаторазово масштабнішим, ніж раніше? Відповідь, можливо, дізнаємося вже найближчими днями після того, як відбуватимуться акції протесту.
До речі, у політколах Грузії розглядається сценарій, за яким опозиція може відмовитись від мандатів у новому парламенті. Якщо нинішні дані ЦВК будуть затверджені, то Грузинська мрія матиме понад 80 голосів зі 150. Але стаття 38 Конституції Грузії говорить: "Парламент набуває повних повноважень з моменту визнання повноважень двох третин членів Парламенту (тобто - 100 осіб - Ред.). зазначеного моменту припиняються повноваження Парламенту попереднього скликання".
Тому якщо опозиціонери не візьмуть мандати, то обраний парламент не отримає повних повноважень.
Щоправда, не факт, що всі опозиційні партії погодяться на таку схему (частина з них може "перевербувати" Іванішвілі). Крім того, якщо навіть цю схему буде здійснено, то "Грузинська мрія" все одно залишиться при владі, оскільки в неї більшість і в нинішньому парламенті.
Якщо "Грузинській мрії" вдасться утримати владу, це може призвести до значних змін на Кавказі, про які ми докладно писали тут.
Щодо нинішніх виборів є ще один важливий момент. Вони проходили у вигляді протистояння двох гасел: "не допустимо війни з Росією, тому що ми не хочемо, щоб Грузія пережила також, що і Україна" і "відстоїмо європейський вибір, не допустимо розвороту курсу у бік Росії". Формально, втім, обидві сторони звинувачення опонентів відкидали. Влада заявляла, що не відмовляється від європейського курсу, а опозиція заперечувала, що хоче втягнути Грузію у війну з РФ. Проте, через обрану основними політсилами передвиборну тактику виборцям пропонувався категоричний вибір "війна чи мир", "курс до Європи чи Росії".
І підсумки виборів повинні були показати чию тезу для грузинів виявилася сильнішою – антивоєнна чи проєвропейська.
Офіційно перемогла теза антивоєнна. Опозиція підсумки виборів, однак, заперечує. Але навіть за даними її екзит-полів, партія влади отримала великий результат – понад 40%.
Іншими словами, тема "не дамо втягнути себе у війну з РФ, не повторимо долю України" на пострадянському просторі стає досить значущою і для еліт, і для населення. Навіть у Грузії, частина територій якої була відторгнута під час війни з РФ. Також можна згадати Молдову, де фактично провальні результати референдуму про євроінтеграцію (на якому голоси "за" лише з мізерною перевагою обійшли голоси "проти") багато в чому були обумовлені агітацією противників президента Санду з тезою "вона створює загрозу війни з Росією, а нам потрібно дружити з усіма - і з Європою, і з РФ, і з Україною.
І це новий фактор, який раніше не був присутнім.
Таким чином війна, що триває вже майже три роки, в Україні стає все більшою проблемою для реалізації політики Заходу в суміжних з Росією державах. І чим довше вона йтиме, тим більшою проблемою буде.
