ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ!!!

Колись саме під таким гаслом наші брати-поляки намагались зруйнувати кайдани Російської, а згодом Радянської імперій. Медалі з таким написом отримували польські бійці, які воювали в інтернаціональних бригадах під час громадянської війни в Іспанії. Його підняли на прапор учасники Варшавського повстання. Українці, плекаючи історичні кривди, як правило не вірили щирості польського заклику і не підтримували боротьбу. В результаті обидві нації опинялись (чи залишались) у чужій імперії, або під її домінівним впливом. Зараз ми на тому самому роздоріжжі. Свободу можна вибороти або для всіх (нашу і вашу) або її не буде ні в кого.

На жаль, Володимир Зеленський наразі у глобальному тренді. Бо свободу слова придушують не тільки таліби чи Путін з Лукашенком. Орбан та його Фідес фактично узяли під повний контроль угорськомовний сегмент інформаційного поля. ПіС на чолі з Качинським атакують останні острівці впливових опозиційних ЗМІ у Польщі. Навіть в США, які традиційно були цитаделлю свободи слова та вільної преси, технологічні гіганти не тільки блокують аккаунти фактичного лідера Республіканської партії (та екс-президента) у соцільних мережах – в Америці все гучніше лунають заклики переглянути такі фундаментальні рішення у сфері захисту свободи преси, як New York Times Co. v. Sullivan.

Але тренд, в якому знайшов себе Президент Володимир Зеленський – це дорога в нікуди. Це зрада самих засад західної цивілізації, закладених у добу Просвітництва. Це зневіра в людині. У її здатності самостійно мислити, критично оцінювати інформацію, яку вона споживає, та ухвалювати рішення. Це відмова від віри в homo sapiens, яка за означенням є "людиною розумною".

І якщо для суспільств з тривалою демократичною традицією, в яких існує сильна інерція ліберальної демократії, це дуже небезпечний симптом, то для України це катастрофа. Невміння відрізнити ворога від опонента, дитячий захват від того, що "б'ють чужих", штовхають наше суспільство до великої трагедії. Бо зрадивши свободу, ми руйнуємо власне raison d'être нашої боротьби проти навали путінського "русского мира". Якщо ми воюємо лише за свою "мову, церкву, віру, культуру" без глибшого універсального (чи якщо завгодно – цивілізаційного) обґрунтування нашої боротьби, чому хтось нам має допомагати чи бодай співчувати? Це концепція світу, в якому кожен сам за себе. В якому залишається сподіватись хіба що на формулу "ворог мого ворога – мій друг". Це поганий світ, в якому в України мінімальні шанси...

Колись Джордж Вашингтон у своєму виступі перед військами Континентальної армії 1783 року (що згодом увійшов в історію як Ньюбурзька промова) сказав: «Якщо в людей забрати свободу слова, їх, німих та безмовних, можна вести, як овець до різника». Зеленський підсвідомо прагне нас перетворити на отару баранів. Бо можна по різному ставитись до Страна.ua та Svetlana Kryukova, але заборона цього медіа – це величезний крок до придушення свободи слова в Україні. Шлях у той самий "русский мир", проти якого ми воюємо, тільки перефарбований у жовто-блакитний колір. Шлях до несвободи, за влучним висловом Тімоті Снайдера...

Якщо Медведчук був для мене відвертим ворогом і агентом Кремля, то Svetlana Kryukova та її команда – радше ідеологічні опоненти в питаннях ідентичності та геополітики, але однодумці з багатьох соціальних (і не тільки) питань. Коли вони викривають брудні обородки влади, я аплодую. Коли представляють майже радянську картинку світу, в якій Америка – символ глобального занепаду, а Росія – ледве не світоч прогресу, мені стає смішно. Втім, для homo sapience, людини розумної, маніпуляції та суб'єктивне подання матеріалу як Страной.ua, так і, приміром, "Прямим" не становлять загрози. Елементарана культура роботи з інформацією та знання англійської (що відкриває доступ до першоджерел) – чудовий антидот від промивання мізків ідеологізованими ЗМІ (незалежно від ідеології). І навіть для тих, хто думає телевізором замість власної голови, наявність умовної Старни.ua та умовного "Прямого" створювали деякий баланс та потенційну моливість вибору, подаючи альтернативні (хоча і однаково викривлені) картинки світу.

Зеленський все активніше і зухваліше порушує баланс між ідеологічними полюсами. Напевно з надією вивести апріорі непрохідного Порошенка в другий тур майбутніх президентських виборів. Але політтехнологія (від якої на милю відгонить гринівським "або я або Путін") зашморгом стискає щось набагато важливіше – свободу.
Боюсь, ми вже дозволили Зеленському зайти надто далеко. Ми проковтунули остаточне нищення Конституційного суду, існування якого просто втрачає сенс, якщо президент у ручному режимі може змінювати його склад. Бо мовляв Тупицький – бяка. Ми проковтнули перетворення РНБОУ на Privi Council (Таємну раду). А обраного Президента з чітко окресленими в Конституції повноваженнями – на King-in-Council (так називали британського монарха,коли він головував у Таємній раді).

Нагадаю, що Privi Council була для британських монархів (принаймні в XIV-XV століттях) інструментом обходу (чи радше підміни) судів та парламенту. Так Таємна рада мала право призначати будь-яке покарання, окрім смертної кари, не обтяжуючи себе судовою процедурою, змагальним процесом, доказами чи уліками. НІчого не нагадує? Можливо, на часі чесно перейменувати РНБОУ у Таємну раду Зеленського?

Втім наразі не до жартів. Перемога над опонентами через придушення свободи стане для Зеленського пірровою. Зачистка інформаційного та політичного поля легальної опозиції виведе на сцену абсолютно несподіваних персонажів. На яких не буде налигача, який тримають в руках специфічні установи на Богомольця, 10 чи/та на Володимирській, 33...

Зручна опозиція у вигляді Порошенка та ЄС, яка з рекордним антирейтингом Петра Олексійовича приречена на програш за будь-яких розкладів, не врятує Зеленського від хутора Св. Єлени (який наполеон, такий і екзиль). Це якщо поталанить... Як нинішній Президент вигулькнув на політичному полі наче Пилип з конопель, так і наразі новий лідер України вже зростає та набирає сили. Але не в УДАРі, не в ЄС, не в "Батьківщині" чи в ОПЖЗ, а в українському назареті – там, звідки його ніхто не чекає.

Головне, аби ми не схаменулись запізно. Коли розгром "проросійських сил" перетворить нас на маленьку карикатуру Росії. Ще більш авторитарну, потворну, бідну, застійну та нещиру.

На часі розвертати український корабель з цього гнилого болота несвободи, куди його веде містечковий наполеон, на великі води відкритості, конкуренції та свободи.

На часі піднімати над нашим судном добре знайоме гасло "За нашу і вашу свободу!" Аби не було запізно...

Подпишитесь на телеграм-канал Политика Страны, чтобы получать ясную, понятную и быструю аналитику по политическим событиям в Украине.